Непрохідність слізних шляхів | Центр клінічної офтальмології Стереопсис

Непрохідність слізних шляхів

Непрохідність (або обструкція) слізних шляхів — це захворювання, яке в Україні прийнято називати дакріоциститом новонароджених. Це не зовсім правильно, оскільки циститу (запалення) як такого немає, а гнійні виділення, що з’являються, є наслідком вторинної інфекції, тобто вторинним кон’юнктивітом. Першопричиною недуги є застій сльози у слізних шляхах. Гній в очах — неприємний стан з погляду естетики. Та й виникає захворювання у ранньому віці дитини, коли молоді батьки не знають, як дати собі щоденну раду з немовлям, боячись проводити йому будь-які маніпуляції.

Що таке

Непрохідність слізних шляхів?

Непрохідність слізних шляхів — це порушення відтоку сльози від ока в порожнину носа через часткове або повне перекриття слізних шляхів.

У нормі сльоза через слізні точки потрапляє у слізні канальці, слізний мішок і далі через носослізну протоку відтікає в нижній носовий хід.

У новонароджених непрохідність найчастіше пов’язана зі збереженням мембрани, яка під час внутрішньоутробного розвитку закриває носослізний протік. Якщо після народження ця плівка не розсмоктується, відтік сльози порушується. Це може призводити до накопичення сльози, мікроорганізмів і появи гнійних виділень та вторинного кон’юнктивіту.

Причини та фактори ризику

Непрохідність слізних шляхів у дітей

Непрохідність слізних шляхів у немовлят пов’язана з особливостями їхнього внутрішньоутробного розвитку.
У всіх дітей у період внутрішньоутробного розвитку є мембрана, яка закриває прохідність слізних шляхів.
У нормі ця мембрана розсмоктується на 8–9-му місяці вагітності.
Якщо після народження дитини ця плівка залишається, вона перешкоджає руху сльози.
Закупорення найчастіше виникає на вході або виході, або там і там одночасно:
- атрезія слізних точок;
- атрезія устя носослізної протоки.

Дакріоцистит у дорослих

У дорослих механізм виникнення дакріоциститу дещо інший.
Причиною є запалення самого слізного мішка через потрапляння інфекції.
Особливо це може виникати у разі викривлення каналу, що призводить до погіршення відтоку сльози.

Симптоми

У дітей при непрохідності слізних шляхів

Сльоза, яка повинна омивати око та стікати в ніс, залишається в оці або слізному мішку.
У слізному мішку накопичуються мікроорганізми.
Утворюється гній.
Внаслідок постійного запалення розвивається вторинний кон’юнктивіт.
Гнійні виділення можуть повторюватися після медикаментозного лікування.

У дорослих при дакріоциститі

Гнійні виділення в оці.
Припухлість у проєкції слізного мішка.
Почервоніння в проєкції слізного мішка.

Діагностика

Відмінність кон’юнктивіту від вторинного кон’юнктивіту

Клінічно кон’юнктивіт та вторинний кон’юнктивіт внаслідок непрохідності носослізної протоки можуть бути схожими.
Батькам необхідно звернутися до спеціаліста.
Після медикаментозного лікування звичайний кон’юнктивіт більше не повторюється.
У разі непрохідності слізних шляхів рецидив неминучий.

Анатомічні особливості, що мають значення для діагностики

Система слізних шляхів включає:

слізну річечку;
слізне озерце;
слізні точки;
слізні канальці;
слізний мішок;
носослізну протоку;
устя носослізної протоки у нижньому носовому ході.

Найчастіше проблема виникає в ділянці входу або виходу слізних шляхів через особливості їх формування під час ембріогенезу.

Лікування

Що ж робити батькам, якщо сльоза у немовляти не стікає і з’явився гній?

Найперше не панікувати, а звернутися до лікаря — найкраще до дитячого офтальмолога, а якщо такої можливості немає, тоді до свого сімейного лікаря.

Дитині призначать очні краплі та розкажуть, як робити масаж обличчя. Ефективність лікувального масажу становить близько 30%. Його виконують поштовхоподібними рухами згори донизу вказівним пальцем — у кутику ока біля носа в напрямку верхнього краю губи (так званий лук Амура). Краще, щоб масаж робила мама. Рекомендую його проводити 5–10 разів на день.

Для медикаментозного лікування непрохідності слізних шляхів у дітей, з огляду на тривалість процесу нагноєння, призначають антибактеріальні препарати у формі очних крапель.

Антисептики

Окуфлеш. Для застосування немає вікових обмежень. Препарат можна призначати жінкам у період вагітності та годування груддю, а також дітям, зокрема новонародженим. Спосіб використання: по 1–2 краплі 1–4 рази на день. Тривалість лікування зазвичай не перевищує 2 тиж.

Окомістин — по 1–2 краплі 4–6 разів на день до повного одужання.

Сульфаніламіди

Сульфацил натрію 20%. Застосовують у дітей з народження. По 1–2 краплі в уражене око 4–5 разів на день. Курс становить у середньому 7–10 днів.

Антибіотики

– Аміноглікозиди, зокрема, тобраміцин. Існують дані, які підтверджують безпеку та ефективність застосування препарату у дітей, у тому числі новонароджених, з кон’юнктивітом. Застосовують очні краплі тобраміцин 5 разів на день протягом 7 днів.

– Фторхінолони другого покоління — ципрофлоксацин (Флоксимед та Ципронекст). Доведено, що ципрофлоксацин є клінічно та мікробіологічно ефективним для лікування бактеріального кон’юнктивіту у новонароджених та дітей віком до 1 міс у разі застосування тричі на день протягом 4 днів.

– Антибіотик четвертого покоління: моксифлоксацин (Вігамокс). Під час клінічних досліджень препарат у формі очних крапель виявився безпечним при
застосуванні у дітей, зокрема новонароджених. Спосіб використання: по 1 краплі тричі на день протягом 4 днів.

– Макроліди (азитроміцин):

Азиоптик — це новий і наразі єдиний препарат цієї групи, який нещодавно з’явився на фармацевтичному ринку. Застосовують у дітей від народження.
Спосіб використання: по 1 краплі в кон’юнктивальний мішок двічі на день — вранці та ввечері. Курс лікування — 3 дні.

Дотримання дозування лікарських засобів має велике значення для успіху лікування.

Інші антибактеріальні препарати, які я не назвав, можна використовувати лише з 1-го року життя дитини.

Зондування та промивання слізних шляхів

Що робити, якщо краплі не допомагають? Проводити зондування.

Перед початком зондування рекомендовано пройти огляд у педіатра (аби переконатися, що дитина соматично здорова) та ЛОР-спеціаліста. Чому саме у нього? Це важливий момент, оскільки якщо у малюка є патологія носа (наприклад, закритий вихід каналу кістковим утвором), тож ніяке зондування тут не допоможе.

Перед проведенням зондування дитину туго сповивають. Застосовують спеціальні краплі для знечулення. Процедуру виконують у горизонтальному положенні, хоча є методики й у вертикальному. Медсестра фіксує голову дитини.

Зондування проводять за допомогою найтонших зондів. У слізну точку, зазвичай нижню, вводять конусоподібний зонд, яким розширяють вхід, а за наявності атрезії, тобто перешкоди, її пробивають. Після цього іншим зондом, на краю якого є отвір, заходять спочатку горизонтально по слізному каналу, а тоді повертаючи на 90 градусів, йдуть вертикально донизу. Якщо були якісь перешкоди, їх пробивають.

Усе маніпуляції ми проводимо наосліп, покладаючись лише на свої тактильні відчуття.

І повірте, інколи й медсестра, яка фіксує малюка, відчуває, коли була перешкода і наскільки вона була щільною.

Після введення зонда на бажану довжину промиваємо канал за допомогою системи, під’єднаної до зонд-канюлі, і якщо рідина тече через носик, це успіх, оскільки досягнуто бажаного результату.

Процедура триває кілька хвилин. Її завдання — усунути перешкоду та промити канал. Найчастіше перешкода одна й розташована внизу, але інколи буває й кілька. Можливий й сліпий кінець, тобто система недорозвинута та потребує вже зовсім іншої операції — формування каналу.

Також існує методика зондування, яку проводять у медикаментозному сні.
Після зондування рекомендую протягом 5–10 хв потримати дитину у вертикальному положенні, щоб рідина, яка залишилася в носі, опустилася.
Впродовж дня можуть спостерігатися слизові, гнійні або кров’янисті виділення з ока чи носа або набряк повіки. Невдовзі ці прояви минуть.

Протягом 2–3 днів після зондування застосовують очні краплі. Якщо немає ніяких виділень, сльозостояння протягом тижня, то зазвичай лікування завершене.
Інколи є потреба в повторному промиванні, якщо виникли якісь труднощі під час зондування, але не слід цього боятися. Причинами неефективного зондування можуть бути анатомічні особливості сльозовідвідних шляхів, пізнє зондування чи невирішена проблема або гостра патологія носа.

Коли слід проводити зондування?

Це дуже спірне питання у всьому світі. В одних країнах рекомендують зондувати після року (США), в інших — одразу після виявлення проблеми.

Я дотримуюся терміну 2–4 міс від дня народження дитини. Чому так? Якщо провести зондування раніше, вузькі та ніжні канали можна легко травмувати, тому дуже важливо, щоб все пройшло без ускладнень. Окрім того, активна
продукція сльози проявляється приблизно у 2-місячному віці, а це сприяє промиванню каналів.

Водночас існує також велика ймовірність спонтанного розсмоктування закупорення, до прикладу, якщо це не мембранозна перешкода, а слизова.
До того ж вузькі канали з ростом лицевого черепа дитини також здатні розширюватися. І ще — необхідно бути впевненим у тому, що всі консервативні заходи результату не дали.

Єдиним показанням до раннього зондування є амніоцеле або дакріоцеле — стан, коли слізні шляхи закриті і згори, і знизу, і в них накопичується секрет слизової оболонки та утворюється флегмона слізного мішка, яка потребує невідкладного втручання, оскільки може призвести до смерті малюка.

Чому не пізніше ніж у 4 міс? Бо старше маля, більше усвідомлено і може отримати психологічний стрес. Що старша дитина, то мембрана, яка перешкоджає витоку сльози, більше щільніша і вкрита судинами, а це загрожує різними ускладненнями, зокрема кровотечами. Якщо одноразове зондування виявиться неефективним, доведеться проводити складнішу маніпуляцію — стентування, тобто введення в порожнину цих каналів силіконової трубки на 2 міс.

Джерела та корисні посилання